Історія справи

Постанова ВССУ від 31.01.2024 року у справі №307/2789/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2024 року

м. Київ

справа № 307/2789/21

провадження № 61-12868св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представникаОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 червня 2023 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Джуги С. Д., Куштана Б. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та визначення частки.

2. Позовна заява мотивована тим, що у період з жовтня 2004 року по червень 2021 року сторони проживали однієї сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, побут, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки. За час спільного проживання у них народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ними було набуте спільне майно, яке зареєстроване за відповідачем, а саме:

- земельна ділянка площею 0,0098 га з цільовим призначенням для будівництва індивідуального гаража по АДРЕСА_1 ;

- 23 грудня 2005 року квартира АДРЕСА_2 ;

- 01 квітня 2009 року житловий будинок по АДРЕСА_3 ;

- 24 лютого 2011 року житловий будинок по АДРЕСА_1 ;

- 09 березня 2020 року земельна ділянка, кадастровий номер 2125381400:01:018:0052, площею 0,1444 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд по АДРЕСА_4 .

3. Зазначала, що в червні місяці 2021 року між сторонами почали виникати сварки, непорозуміння, а отже вони прийшли до переконання, що подальше спільне життя не має сенсу і збереження сім`ї є неможливим. Поділити майно за взаємною згодою не вдається можливим, оскільки відповідач вважає, що таке належить виключно йому.

4. З огляду на вказане просила встановити факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнати спільною сумісною власністю набуте ними майно за час їх спільного проживання, з визначенням часток в розмірі 1/2 за кожним з них.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 травня

2022 року у складі судді Гримут В. І., з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 23 вересня 2022 року, позов задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з жовтня 2004 року до 2019 року.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях по частині майно придбане ними за час спільного проживання: житловий будинок АДРЕСА_3 ; житловий будинок АДРЕСА_1 ; квартиру

АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0.0098 га, цільове призначення для будівництва індивідуального гаража, по АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовлено.

6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обґрунтованими є показання свідків зі сторони позивачки на підтвердження того, що сторони проживали однією сім`єю у період з 2004 року до 2019 року, оскільки їх пояснення стосуються різносторонніх деталізованих фактичних даних, які підтверджують наявність усталених відносин, які притаманні подружжю, і узгоджуються у зазначеній частині з письмовими доказами у справі.

7. При цьому суд відхилив покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в частині його знайомства з ОСОБА_5 в 2017 році, оскільки вони спростовуються показаннями позивачки та свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , які повністю узгоджуються між собою і не суперечать один одному.

8. Оскільки судом встановлено факт проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з жовтня місяця 2004 року до 2019 року, суд дійшов висновку, що все майно набуте за час цього періоду, а саме: житловий будинок АДРЕСА_3 ; житловий будинок АДРЕСА_1 ; квартира

АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0.0098 га, цільове призначення для будівництва індивідуального гаража, по АДРЕСА_1 , є їхньою спільною сумісною власністю в ідеальних частках, тому позов цій частині підлягає задоволенню.

9. У частині заявлених позивачкою вимог щодо визнання спільною сумісною власністю земельної ділянки площею 0.1444 га за кадастровим номером 2125381400:01:018:0052 за адресою: АДРЕСА_4 , позов задоволенню не підлягає, так як право власності на цю земельну ділянку ОСОБА_2 отримав 09 березня 2020 року за договором купівлі-продажу, тобто в той час коли сторони уже не проживали спільно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 29 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2022 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що акт обстеження матеріально-побутових умов від 27 липня 2021 року, в якому йдеться про проживання сторін однією сім`єю, не може бути прийнятий до уваги, оскільки такий складений зі слів позивачки.

12. Також вважав, що суд першої інстанції помилково взяв до уваги показання свідків зі сторони позивача на підтвердження того, що сторони проживали однією сім`єю у вказаний період, оскільки їх пояснення носять узагальнений характер, стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання сторін та не підтверджують наявності усталених відносин, які притаманні подружжю.

13. Інших належних та достатніх доказів, з яких можна було б встановити факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, в матеріалах справи немає.

14. Крім того, апеляційний суд виходив з того, що сам по собі факт перебування позивача з відповідачем у близьких стосунках, який не заперечував й сам відповідач, не може свідчити про те, що сторони проживали в зазначений період однією сім`єю, а придбане одним із них майно є спільною сумісною власністю, оскільки позивачу необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім`ї.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. У серпні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 червня 2023 року.

16. Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

17. Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2022 року залишити в силі.

19. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15, від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц,

від 07 листопада 2018 року у справі № 641/4323/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц,

від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

20. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково не врахував, що факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2004 року підтверджений як письмовими доказами, так і іншими доказами, в тому числі показами свідків, які підтвердили, що позивач і відповідач проживали разом як сім`я, у них народилася дитина, вони разом вели господарство, у них були взаємні права та обов`язки, вони разом купували майно, вели спільне господарство, разом відпочивали, разом ходили в гості тощо.

22. Також апеляційний суд не обґрунтував надання переваги показанням свідків відповідача та відхилив при цьому показання свідків позивача, які підтвердили факт спільного проживання, ведення спільного господарства.

23. Вважає, що апеляційний суд належним чином не дослідив та не дав оцінку поданим позивачем доказам, не взяв до уваги вищевказані позиції Верховного Суду у аналогічних справах, а тому дійшов неправильного та помилкового висновку про те, що факт проживання сторін не підтверджено належними та допустимими доказами та безпідставно відхилив всі надані позивачем докази.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

24. У листопаді 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Довгій В. І. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначав, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у грудні 2005 року на підставі договору купівлі-продажу за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

26. Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 на підставі рішення Буштинської селищної ради від 27 квітня 2007 року № 166 є власником земельної ділянки площею 0.0098 га, яка розташована у АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаража.

27. 22 лютого 2011 за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 набув у власність домоволодіння АДРЕСА_1 . Загальна площа

153,9 кв. м, житлова - 62,2 кв. м.

28. 19 вересня 2013 року, на підставі договору купівлі-продажу від 26 березня 2009 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 98.8 кв. м, житловою площею 48.2 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_3 .

29. Згідно з договором купівлі-продажу від 09 березня 2020 року ОСОБА_2 купив земельну ділянку, кадастровий номер 2125381400:01:018:0052, площею 0.1444 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, в

АДРЕСА_4 .

30. Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_4 , яка згідно довідки Буштинської селищної ради від 01 лютого 2021 року № 425 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .

31. Звертаючись до суду з цим позовом в якості доказу на підтвердження факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, позивачка надала акт обстеження матеріально-побутових умов від 27 липня 2021 року, проведений депутатом Буштинської селищної ради Токач О. І., підписаний цим депутатом, а також селищним головою ОСОБА_9 , в якому зазначено, що ОСОБА_1 проживає в громадянському шлюбі з ОСОБА_2 з жовтня 2004 року та виховують спільну неповнолітню дитину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сім`я проживає у власному будинку, який вони почали будувати, перебуваючи у шлюбі. Умови проживання в будинку задовільні.

32. Надалі Секретар ради Токач О. І. повідомив, що викладені ним в акті обстеження відомості були отримані з письмової заяви ОСОБА_1 на його ім`я, які вона надала 26 липня 2021 року, та були підтверджені нею цього ж дня в особистій розмові. Також до заяви ОСОБА_1 була додана копія свідоцтва про народження неповнолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Іншими відомостями, які б підтверджували зазначену в акті-обстеженні інформацію, депутат Буштинської селищної ради ОСОБА_10 не володіє.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

33. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

34. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

35. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

36. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

37. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

38. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

39. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

40. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

41. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.

42. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

43. Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

44. Стаття 3 СК України визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

45. Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

46. Таким чином, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

47. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

48. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

49. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

50. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

51. Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

52. Показання свідків та спільні світлини самі по собі не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

53. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, зокрема: від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16, провадження № 61-11607св18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16, провадження № 61-44641св18, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, провадження № 61-5296св19, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16, провадження № 61-42601св18,

від 18 жовтня 2023 року в справі № 201/11673/20, провадження № 61-10383св23.

54. Також факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може однозначно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17,

від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

55. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15 (провадження

№ 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3 74 СК України), і підсумувала, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету);

2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

56. Отже, під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, суд має установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок їхньої спільної праці.

57. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя.

58. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду

від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.

59. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3 74 СК України).

60. Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

61. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

62. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

63. Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

64. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

65. З огляду на вказане вище у сукупності колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, оскільки акт обстеження матеріально-побутових умов від 27 липня

2021 року, в якому йдеться про проживання сторін однією сім`єю, не може бути прийнятий до уваги, так як він складений зі слів позивачки, а показання свідків самі по собі не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

66. Будь яких інших доказів, з яких можна було б встановити факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу, позивачкою не надано та матеріали справи таких не містять.

67. При цьому, апеляційним судом правильно враховано, що сам факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

68. Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не обґрунтував надання переваги показанням свідків відповідача та відхилив при цьому показання свідків позивача, які підтвердили факт спільного проживання, ведення спільного господарства є безпідставними, оскільки в даному випадку апеляційний суд не врахував покази свідків як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, зазначивши, що покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не узгоджуються з показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Усі свідки є або родичами сторін, або їх знайомими. При цьому одні покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. А інших доказів позивач суду не надала.

69. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі

№ 6-1026цс15, від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі

№ 641/4323/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від 03 липня 2019 року у справі

№ 554/8023/15-ц.

70. Іншідоводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

71. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження

№ 14-446цс18).

72. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

73. Колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому її відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Постанову Закарпатського апеляційного суду від 29 червня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович